Глава 3. Турнір “Репутація України-2020” (Гра ПЕРША). ZNAY-Проект.

24 серпня 2011 року Україна відзначала 20-річчя Незалежності за часів четвертого Президента – Віктора Януковича, який «царював» з лютого 2010-го. У бізнес-спільноті святкового настрою не було геть. Багато власників провідних бізнесів країни вже отримали «пропозиції про партнерство від сім’ї», декого вже вивозили у ліс, а решта розуміла, що і до них теж скоро прийдуть. Рейдерське захоплення країни проходило швидко та організовано під крилату фразу Януковича «Донбасс порожняк не гонит». Практично усі посади в держорганах зайняли «донецькі хлопці». Уся ж інша спільнота з гіркотою на душі готувалася до повних двох термінів президентства та намагалася знайти себе і свій бізнес у темній перспективі найближчих десяти років країни. Обговорюючи «сумний ювілей» з Андрієм Кашпуром, який на той час активно вивчав репутаційні технології, ми дійшли висновку, що потрібно знайти ефективні дії та проекти, що зможуть провести країну крізь «темряву» у цивілізований світ, де дуже важливою складовою буде реальна репутація.

– Я планую почати проводити «Турніри» з використанням ігротехнік на тему репутації. А можливо, саме у такій грі, пошукати потрібні проекти, що можуть змінити країну? – Запропонував Андрій.

– Класна ідея! Я багато знаю про важливість використання репутаційних технологій від Олексія Чуєва, але важко буде розворушити людей у такий сумний час. – відповів я.

– За триденну гру можна прожити десяток років, зробивши свої помилки та знайшовши правильні рішення, щоб їх виправити. Хто відмовиться настільки заощадити час? Можна так і назвати Турнір – “Репутація України-2020”. Десятирічна рамка гри допоможе учасникам «обігравати» великі стратегічні проекти, які точно покращать репутацію країни у світі. – з азартом у голосі промовив Андрій.

– Круто! – сказав я і продовжив. – У мене, навіть, є один проект під цю гру!

Я справді вже кілька місяців «виношував» цікавий освітній проект. Його ідея народилася у мене після зустрічі з власниками компанії «PocketBook», які виявились киянами, та одного з них – Ігоря я знав ще з 90-х. Мене надихало, що українська розробка так активно просувається світом у п’ятірці лідерів у своєму сегменті. Я уявив, що поряд зі свіжоспеченим планшетом «iPad», який гучно гримів у світі з січня 2010-го, з’явиться вітчизняний «ZnayPad» у кожного українського учня і саме через інновації в освіті Україна підготує нове покоління для економічного та культурного прориву у своє МАЙБУТНЄ. Я розумів, що окрім якісного «заліза», має бути побудована ціла еко-система, щоб проект мав сенс та перспективу реалізації. Саме на усі ці запитання й могла відповісти велика стратегічна гра.

Гра відбулася за кілька місяців підготовки і стартувала 21 жовтня 2011 року в Конференц-Холі “Ірпінь”. На три доби 6 команд по 5-7 осіб пірнули у «повне занурення до 2020 року» з модерацією чудових футурологів-ігротехніків Нікітіна та Чудновського. Кожна команда обігравала свої проекти, але головною метою була ціль – до 2020 року максимально посилити репутацію України у світі через проектну реалізацію.

Перед грою я зустрівся з Ігорем і рекомендував йому особисто чи його партнеру по «PocketBook» пограти в нашій команді, але вони виїзджали у відрядження та виділили для експерименту одного із своїх директорів – Олексія Авраменка…

У п’ятницю вранці всі прибули в Ірпінь, оперативно розмістилися, поснідали та зустрілися у великій залі з купою фліпчартів та горами фломастерів.

Старт грі дав Андрій Кашпур, ввівши всіх у контекст сьогодення короткими слайдами:

«24 серпня 2011 року

Україні виповнилося

20 років, як незалежній державі…

Що ми маємо?

1-е місце у світі:

з ядерних відходів на душу населення…

з дитячого алкоголізму…

зі споживання газу (у промисловості та будівництві)…

з виробництва коксу на душу населення…

131-е місце у світі в рейтингу свободи слова (2010 р. за версією організації «Репортери без кордонів»)…

134-е місце в світі (із 180) за рівнем корупції.

147-149-е місце у світовому рейтингу благодійності.

164-е місце у рейтингу країн світу за рівнем економічної свободи.

Міжнародне рейтингове агентство Fitch зменшило прогноз рейтингу України.

Висловлено велику НЕДОВІРУ нашій РЕПУТАЦІЇ»

За результатами Гри всі ці показники повинні були чудодійним способом кардинально змінитись на краще. Ніхто не знав, як, але всі учасники були готові зіграти. Найбільш підготовлений у репутаційних технологіях у нашій команді був Олексій Чуєв, що вже кілька років практикував ці питання та планував застосувати їх у грі. Серйозне ставлення кожного учасника підтверджував його персональний грошовий орг.внесок та готовність витратити п’ятницю та два повних вихідних на моделювання спільного Майбутнього.

Гра почалася дуже нелегко, оскільки багато учасників вперше випробовували на собі подібні ігротехніки. Але поступово усі втягнулися в динаміку процесу і на обід неділі кожен мав відчутний результат. Я був задоволений. Гра показала, що Znay-Проект має право на життя і може серйозно вплинути на майбутнє країни, але не все буде так просто, як тоді здавалося ( https://www.youtube.com/watch?v=H2IZECItzeY )…

З різних причин лише через рік у листопаді 2012 року нами було створене підприємство «Електронні Освітні Системи» для реалізації Znay-проекту, яке я очолив як директор. Олексія Чуєва я запросив бути своїм заступником. На той час компанію «PocketBook» вже продали російському покупцю, а бувші партнери розвивали новий бренд «SENKATEL». Вони розробили першу версію планшета «ZnayPad» та змоделювали перший рівень екосистеми. До неї увійшла платформа-депозитарій підручників та відео-уроків із захистом контенту «ClassBook.com.ua», система управління класом «ClassRoomManagement», інтерактивна дошка «ZnayBoard», потужний комп’ютер для вчителя «ZnayBook» і, звичайно ж, учнівський планшет «ZnayPad-1», а потім і «ZnayPad-2» на процесорі «Intel». Ідеологія екосистеми розроблялася із завданням використання усього комплексу у найвіддаленіших та забутих селах країни, таких, як моя рідна Цимбалівка на Хмельниччині. Розраховувати, що у найближчому майбутньому в такі села зайде інтернет не доводилося, тому передбачалась локальна роздача сигналу у класі та управління через «ClassRoomManagement». Завданням викладача було з’їздити на вихідні до райцентру та у кафе з Wi-Fi записати уроки на найближчий тиждень. Учні могли також поповнювати свою бібліотеку електронних підручників в особистому кабінеті ClassBook.com.ua.

Здавалося б, все так просто, бери та користуйся! Але… Усі великі гравці «заліза» та програмного забезпечення вміло лобіювали потрапляння своєї продукції до бюджету Національного проекту «Відкритий світ», який активно стартував вже на початку 2013 року.

Як писала ВІКІПЕДІЯ:

«Відкритий світ» — національний проект в Україні, який передбачає створення інформаційно-комунікаційної освітньої мережі національного рівня шляхом забезпечення шкіл країни сучасним обладнанням та запуску єдиного освітнього інтернет-порталу для вчителів, школярів та батьків школярів. Метою проекту було подолання освітньої нерівності та забезпечення високих освітніх стандартів на всій території України.

Реалізацію проекту забезпечувало Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Було заявлено, що в рамках пілотного проекту 800 шкіл буде підключено до 4G інтернету на базі технології LTE. Однак діапазон частот для його реалізації не був вільний. Для будівництва інтернет-інфраструктури для проекту підписано меморандум із трьома провайдерами – «Датагруп», «Укртелеком» та «Інтертелеком». Також проект передбачав продаж 2 мільйонам учнів нетбуків вартістю близько 2 тис. гривень на умовах безвідсоткового кредиту.

У першому півріччі 2013 року проект перейшов у стадію практичної реалізації. У квітні 2013 року у 54 школах України розпочався перший етап реалізації «Національного проекту «Відкритий світ». Проект реалізовувався у всіх 25 областях України, містах Київ та Севастополь. Ключовими критеріями, за якими відбиралися пілотні школи, були: наявність широкосмугового доступу в Інтернет у загальноосвітньому закладі та викладацького складу, що пройшов навчання за спеціальними освітніми програмами, розробленими INTEL та Microsoft. Відповідний перелік шкіл було запропоновано ДП «Національний проект «Відкритий світ» та погоджено Міністерством освіти і науки України.

У рамках першого етапу проекту тестувалося, зокрема, 4 типи обладнання: нетбук Classmate PC; планшет Apple iPad2, планшет GoClever, планшет ZnayPad. Всього було встановлено 2160 планшетів та 1080 учнівських нетбуків, 648 потужних комп’ютерів для вчителів, 324 цифрові лабораторії з хімії, біології та фізики, 54 комплекти мережевої інфраструктури та 270 мультимедійних інтерактивних комплексів.

11 липня 2013 р. у столичному Будинку вчителя відбулася громадська презентація результатів 1-го етапу Національного проекту «Відкритий світ» за участю партнерів проекту – компаній Intel, Microsoft та Cisco.

Підсумком реалізації першого етапу стало проведення 1 вересня 2013 року у київській школі №78 за участю Президента України Віктора Януковича презентації інтерактивного «Уроку майбутнього».

За результатами участі Президента України в “Уроці майбутнього”, ним було видано Доручення Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації національного проекту «Відкритий світ», яким, крім іншого, було передбачено реалізацію наступного етапу проекту у 2000 шкіл України, а також передбачення витрат на реалізацію наступних етапів проекту.

17 жовтня 2013 року Національний проект «Відкритий світ» оголосив про початок ІІ етапу проекту, за результатами якого учні 6-8 класів із 2000 шкіл мають стати учасниками Нацпроекту та отримати сучасне навчальне обладнання: комп’ютери вчителів, цифрові вимірювальні комплекси та мультимедійні комплекси».

На першому етапі Нац.проекту ми взяли участь всього десятками екземплярів «ZnayPad-1». Важко було тягатися з Intel і Microsoft, які, на диво, випустили свої власні планшети (чого ніколи до цього не робили) і наполегливо втюхували їх. Наше комплексне рішення реально було помічене керівництвом проекту і ми дуже розраховували взяти серйозну участь у другому етапі. Цифра у 2.000 шкіл множила будь-яку кількість приладів у мільйонні заробітки у доларах. Перспектива в оголошених 2.000.000 школярів з планшетами – «гріла» ще більше. Але я був натхненний самою можливістю українського школяра користуватися та пишатися вітчизняною технікою ZnayPad «Designed by SINCATEL in Ukraine. Assembled in China» (навіть у моїй, забутій Богом Цимбалівці). Я був упевнений, що такий проект реально відкриє світ новому поколінню українців, яких уже не можна буде зомбувати будь-якою пропагандою чи обдурити на виборах.

У підготовці до другого етапу конкурсу проходила уся кінцівка 2013 року. Ми апробували нашу техніку в коледжі ім. Сухомлинського та Київському військовому ліцеї ім. Богуна, а також почали продавати планшети у роздріб. Це був сміливий і дуже важкий крок, бо на ІТ-ринку шкільних планшетів не було взагалі, та й контент лише тільки починав формуватися. Ми були першопроходцями. Феноменальну комбінацію, яка дала поштовх продажам, вигадав Олексій Чуєв. Він дізнався, що ПриватБанк веде програму фін.грамотності для школярів ЮніорБанк і домовився про шикарну мотиваційну схему, де викладачі отримували у подарунок наші планшети, а батьки могли купити «ZnayPad» у розстрочку одним кліком телефона. За результатами річної програми, ПриватБанк закуповував кілька повних ZNAY-комплектів для класів – переможців всеукраїнського конкурсу.

Але у листопаді 2013-го розпочався ЄвроМайдан…

На початку грудня країну вже не по-дитячому трясло. Другий Майдан набирав сили і було зрозуміло, що практично всі соціальні проекти на кшталт «Відкритого світу» будуть згорнуті переляканою владою. Функціонери Держагентства з інвестицій та управління Національними проектами перестали виходити на зв’язок і усі надії щодо старту закупівлі партії наших планшетів «ZnayPad» розтанули, як літній сніг. Потрібно було шукати абсолютно нове рішення.

Я зателефонував до бувшого власника «Українського Медіа-Холдингу» Бориса Ложкіна і запропонував зустрітися. Ми з Борисом знали один одного сто років, активно конкуруючи на медіа-ринку ще з 90-х. Я знав, що він теж шукав нових рішень, але на іншому рівні. Борис тільки продав «УМХ» та моделював варіанти інвестицій у різні проекти.

Я під’їхав до офісу УМХ на Подолі. Окрім привітної помічниці, мене зустрів ще й кіт Бориса, який ходив офісом, як справжній господар. Поки я пив каву в очікуванні зустрічі, кіт кілька разів обійшов навколо моїх ніг і, застрибнувши на диван, розлігся поруч. Я розцінив це як добрий знак і, прямуючи до кабінета Бориса, подякував секретарю за каву, а коту за компанію.

У розмові з Борисом я швидко окреслив рамку ZNAY-проекту, його можливі перспективи мультиплікації по всій країні та запропонував стати інвестором і партнером.

– Мене зараз більше цікавлять міжнародні проекти, що мультиплікуються на весь світ. – спокійно відповів Борис і продовжив. – Але добре, що твій проект із нових освітніх технологій. Поки в країні безлад, я планую поїхати у «Силіконову Долину» та трохи розібратися в останніх ІТ-тенденціях, щоб не помилитися у інвестиціях.

Я зрозумів, що швидшого рішення не буде.

– Коли плануєш повернутися та продовжити розмову? – уточнив я.

– Думаю, наприкінці лютого – на початку березня, коли все заспокоється. – відповів Борис.

Ми тоді не знали, що саме згаданий час стане потужним випробуванням «Революції Гідності», кожного її учасника та всієї України…